З давніх-давен живе на світі Матінка Природа. Вона дуже щедра. Є в неї земля, вода, сонце, місяць, рослини, тварини. На околиці села жили її діти. Дерево — найстарший братик, менші братики — Кущі і їхня молодша сестричка — Травичка. Весело і дружно жили вони.Та одного разу Дерево сказало, що воно найважливіше серед рослин і всі повинні підкорятися йому. Сумно шелестіла Травичка, схилилися у журбі Кущі. Та змиритися з цим не змогли. І після довгих роздумів покинули Дерево.Велике Дерево залишилося одне. Воно гордо стояло і пишалося своєю красою. Йшов час. Минали дні, і дереву стало самотньо. А тут ще палюче сонце забирало вологу з ґрунту. Зовсім заслабло Дерево, і згадало воно і про Травичку, і про Кущі. Соромно стало йому, що воно так образило своїх рідних. Дерево попросило вибачення у своїх родичів. І вони пробачили йому. Вранці дбайлива Травичка вмивалася вранішньою росою, вона заважала сонцю випаровувати вологу з ґрунту. А Вода на знак подяки за це напувала їх і постачала кореням поживні речовини. Густі Кущі зменшували силу вітру. А велике Дерево прикривало їх своєю кроною від пекучого сонця.Ось так у дружбі та злагоді живуть вони й досі.